Утуй Татанґ Сонтані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Утуй Татанґ Сонтані
індонез. Utuy Tatang Sontani
Народився13 травня 1920(1920-05-13)[1]
Чіанджур, Західна Ява, Індонезія[1]
Помер17 вересня 1979(1979-09-17) (59 років)
Москва, СРСР
ПохованняМитинський цвинтар
Країна Індонезія
Діяльністьписьменник, драматург
Знання мовіндонезійська
ЗакладМДУ

Утуй Татанґ Сонтані (індонез. Utuy Tatang Sontani, 13.5.1920, Чіанджур — 17.09.1979, Москва) — індонезійський прозаїк та драматург. Учасник руху «Покоління-45» і організації «Лекра». Писав спочатку сунданською, потім індонезійською мовою. Сунданець за національністю.[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 13 травня 1920 в яванському селищі Чіанджур. У 1938 році вступив у школу для дорослих. Після проголошення незалежності Індонезії почав писати індонезійською мовою. Був членом організації діячів культури Лекра, яка перебувала під впливом Комуністичної партії Індонезії (КПІ). У 1958 році брав участь у Другій Конференції письменників країн Азії та Африки в Ташкенті. В кінці вересня 1965 року вирушив у складі делегації КПІ в Китай на святкування річниці китайської революції. Там його застав антикомуністичний переворот в Індонезії.[2] На батьківщину він не повернувся, залишившись жити в Китаї. У 1973 році переїхав до СРСР, де викладав індонезійську мову в ІСАА при МДУ ім. М. В. Ломоносова. Помер у Москві 17 вересня 1979 року. Похований на Митинському кладовищі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Перші два романи — побутовий «Через батька» та історичний «Тамбера» написані сунданською мовою ще на шкільній лаві. Останній в 1952 році був перероблений індонезійською мовою (рос. пер. 1964, 1972) і опублікований у видавництві «Балей Пустака», в якому письменник став працювати з 1948 року. Там само з'явилися його алегорична драма у віршах «Бамбукова сопілка» (1951), прозическая драма «Квітка кафе» (1948, рос. пер. 1957) і «Авал і Міра» (1951), лібрето для традиційної опери на міфологічний сюжет «Санґкуріанґ» (1959) та збірник оповідань «Невдахи» (1951). В еміграції були створені мемуари про початок творчого шляху, повісті «Сарті», «Колот-колоток» (рос. пер. 1988), «Той, що скинув одяг» та ряд інших творів.[3]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Індонезійською мовою[2]

[ред. | ред. код]
  • «Тамбера» (1949, рос. пер. 1964), роман про початок голландської експансії в Індонезії
  • «Невдахи» (1951), збірки оповідань
  • «Сапар» (1964), повість

П'єси:

  • «Квітка кафе» (1948, рос. пер. 1957)
  • «Авал і Міра» (1951)
  • «Навіщо існують інші» (1954)
  • «На небі є зірки» (1955)
  • «Санґкуріанґ» (1955)
  • «Вирішальний момент» (1957)
  • «Кабаян» (1959, рос. пер. 1960)
  • «Кампенґ» (1964)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Утуй Татанг Сонтани // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в Утуй Татанг Сонтани, стаття в БСЕ
  3. ↑ Погадаев, В. Малайский мир (Бруней, Индонезия, Малайзия, Сингапур). Лингвострановедческий словарь. М.:"Восточная книга", 2012, с. 618—619 (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Suling, Djakarta, 1949; Manusia Kota, Djakarta, 1961; в рус. пер. — [Рассказы], в сборнике: При лунном свете, М., 1970.
  • Сикорский В. В., Индонезийская литература, М., 1965; S antaMaria L., Significato e problematico dell' opera di Utuy Tatang Sontani, «Annali. Istituto Universitario Orientale di Napoli», 1965, v. 15, p. 237-78; Teeuw A., Modern Indonesian literature. The Hague, 1967, p. 190-95.
  • Harry Aveling&Utuy Tatang Sontani. Man and society in the works of the Indonesian playwright Utuy Tatang Sontani. Honolulu: Southeast Asian Studies Program, University of Hawaii, 1979. (англ.)
  • Herman S. Sorotan atas drama «Awal dan Mira», karangan Utuy Tatang Sontani: paper. Bandung: Djurusan Bahasa dan Sastera Indonesia IKIP Bandung, 1964. (індонез.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Утуй_Татанґ_Сонтані